Цей Великдень не такий, як інші.

Ці свята гіркіш од полинý.

Спомини колишні -- найтепліші,

ніби, то було у давнину...

Місим паску на сльозах і крові.

Молимось до неба й образів.

Боже, сили дай. І дай любові.

Згинути не дай нам од катів.

Нині свято шириться землею.

Писанки ажурні, аж блищать.

Крашанки червоною душею

хочуть нам про чудо нагадать.

Що Христос -- воскрес. І є надія.

Бо ціну заплачено життям.

Місим паску. Плачем. І говієм.

Рвемо серце болем й каяттям.

Скільки душ окрайчик не скуштує

тих пасòк, що мама напекла.

Скільки в небі десь собі раює?

Мама жде... А їх усе нема.

Цей Великдень не такий, як інші.

Ці свята гіркіш од полинý.

Та Христос -- воскрес! І то -- найліпше.

Вірим, що поборем цю війну.

Все реакции:

1212

 Чому місяць називають квітнем?

Квітень-місяць землю квітчає!

Другий весняний місяць та четвертий місяць року в григоріанському календарі носить назву квітень. Назва місяця в Україні прижилася не одразу. Адже в давньоруський час його називали «цвєтєнь», а згодом «апріль». «Апріль» – від латинскього «апріліс», чи ще давнішого – «апрілюм», тобто «сонячний». І хоча назва «квітень» з'явилася у книжників ще у XVI ст., проте, активно почала вживатися лише у ХХ ст. Побутували також і паралельні регіональні назви місяця: «водолій», «дзюрчальник», «краснець», «лукавець» та інші.

Але в народі є ще одна і не менш цікава накличка квітня – «лелечник». Мова йде про найшановнішого в нашого народу птаха – лелеку, який, долаючи далекі відстані, приносить на своїх крилах на Батьківщину теплу весну. Недарма в народі кажуть: «Прилетів лелека – весну приніс здалека».

Квітень – повноправний господар весни. У квітні все навколо зеленіє, на полях і узліссях з’являється молода травичка, появляються перші тендітні квіти, дерева «одягають» зелений «одяг».

В Україні існувало чимало прикмет пов'язаних із першими весняними квітами, в очікуванні яких промовляли: «Дай, Боже, діждати сон-траву топтати». Ознакою швидкого весілля була знайдена квітка первоцвіту, а пролісок клали у миску з водою й умивалися «на красу». У селян у квітні додається турбот. Час готуватися до сівби. На пасовища вже виводять домашніх тварин.

Цього року на квітень припало і одне з найбільших свят християн – Великдень, або Пасха.

Напередодні Великодня відзначають Вербну неділю. У цей день жінки нарізали вербових патичків (котики), несли їх до церкви, щоб святити. Галузки ці тримали як «помічні од недуг і грому». Існує повір'я, що ними можна «викликати у посуху дощ». Для цієї мети брали лише червону вербу – шановане в Україні дерево, оскільки воно найпершим розпускається а, отже, повідомляє про весну. Є звичай «бити» кожного зустрічного освяченою в церкві лозою: «Верба б'є, не я б'ю, від нині за тиждень Великдень».

Останній четвер перед Великднем називається «чистим». Господарі намагалися в цей день вичистити свійських тварин, пасічники готували бджолині гнізда до сезону.

А в суботу, напередодні Великодня, жіноцтво готувало писанки та крашанки.

В дні, що співпадають з Пасхою, дівчата починали водити хороводи з піснями. Власне, початок веснянок переважно співпадав з Пасхою. Меншим дівчаткам дозволялося грати в скакалки. Ці забавки продовжувались до того часу, доки не обсадяться городиною.

Наступний тиждень від Пасхи, відводиться для поминок за померлими. Відтак, його й називають – «Поминальний тиждень». З давен, кожна родина мала за святий обов'язок прибрати надгробки покійників і у визначений день тижня відвідати родиною кладовище. На могилках справляли поминальний обід, згадуючи небіжчиків та залишаючи їм обрядові страви – крашанки і цукерки.

Джерело: «Чернігів стародавній"

Все реакции:

88

  

29 березня - День філолога. Тож зі святом усіх тих, хто знає про слова все і навіть більше!

 МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ І ЛІНА КОСТЕНКО.

Два великих поети, гордість України.

Вони народились в один день – 19 березня. Тільки з різницею в 35 років. Максим Тадейович у 1895 році, Ліна Василівна – у 1930.

Ліна Костенко присвятила Рильському вірш:

Ледь-ледь торкаю слово аквареллю

прив'ялий ранок, тиша, парапет.

З кленового туманного тунелю

виходить Рильський, майже силует.

Різьба по небу - дерево черлене.

Я теж з туману обрисом з'явлюсь.

Він сумно-сумно дивиться на мене,-

хто я така, чого я так дивлюсь.

А я дивлюся... Я хвилююсь трохи...

І розминулись. Тільки силует.

Оце і все. Зустрілись дві епохи.

Дурне дівчатко і старий поет.

Кружляє листя, і не чутно кроків.

Пейзаж, котрому років, років, років.

Ліна Костенко

#вірш_дня

Все реакции:

130

 "Поезія — це не тільки слова, це ще й душа, яка говорить."

Ліна Костенко

Все реакции:

5353